Мерщій в своє ліжечко, здоровий сон дитини

Проблеми «великого переселення» знайомі багатьом батькам. Адже звичка спати поряд з мамою для дитини — своєрідна парасолька комфорту. Психологи радять не відселяти малечу різко, в один день. Треба робити це поступово, з попередньою підготовкою і лише коли дитина абсолютно здорова. При цьому акцентувати на тому, що син чи донька дорослішають, а всі дорослі сплять окремо. Допомагають в процесі адаптації такі секрети:

  1. Іграшки. У кожного дошкільника є улюблені. Тож в ліжечко, як і раніше, можна брати м’якого друга. Це спрацьовує як група підтримки: «ти сам не будеш». Елемент старої звички переходить у нову.
  2. Новенька піжама. Вона асоціюється с дорослістю, зацікавлює. Варто придбати нічний одяг заздалегідь і пояснити, що у новій піжамці спати дитина буде лише у своєму ліжечку. Добре, якщо у мами чи тата також є такий одяг для сну.
  3. Цікава постільна білизна. Аксесуар теж спрацьовує, як магнітик зацікавлення. Варто підібрати спальні аксесуари з елементами, які подобаються малечі. Дівчинці — з метеликами, хлопчику — з м‘ячиками, наприклад.

Важливо на перших етапах привчання малечі до нічної самостійності дотримуватись старого ритуалу відходу до сну. Йдеться про звичку читати казку чи вмикати спокійну музику, пити молоко з медом чи згадувати, як пройшов день. Варто передбачити змогу без перешкод навідуватись у батьківське ліжечко в разі такої необхідності. Зазвичай, зробити це легко, вийнявши перегородки з решітки дитячого ліжка. Спочатку воно має стояти поруч з батьківським, згодом — у іншій зоні помешкання. Після повної адаптації ліжечко можна винести у дитячу кімнату.

Якщо перед відходом до сну донечка чи син захочуть трошки полежати з мамою, нехай. Однак це має бути короткий період.

По великому рахунку, власне ліжечко у дитини має бути з немовлячого віку. Тоді ніяких проблем з адаптацією і зміною «нічної прописки» не виникатиме, а сон дитини буде тривалим та здоровим.